·        Можна надіслати батькам запрошення, звертаючись персонально до кожного.

·        Слід завжди передбачати час для того, щоб родини могли поспілкуватися.

·        Потрібно враховувати інтереси та потреби родин у виборі тематики зустрічі.

·        Зустріч з батьками доцільно проводити у затишному, зручному приміщенні, поставивши стільці колом, щоб всі бачили один одного і змогли вільно спілкуватися.

·        Щоб створити комфортну, невимушену атмосферу, можна використовувати нетрадиційні методи представлення учасників. Наприклад, запропонувати батькам відрекомендуватися, називаючи своє повне ім’я та пригадуючи, як їх називали у дитинстві, розповідаючи про те, що сказала їм їхня дитина, коли вони виходили з дому тощо.

·        На початку зборів, коли учасники почуваються ще не досить комфортно, щоб відкрито висловлювати свої очікування, можна зробити це індивідуально, використовуючи маленькі клейкі картки. Ці картки  пізніше батьки можуть приклеїти на великий аркуш паперу під назвою «Наші очікування». Аркуш можна використати наприкінці зборів, щоб визначити, які очікування здійснилися, а які – ні.

·        Слід заохочувати батьків до активного обговорення. Цього можна досягти, ставлячи запитання, які вимагають розгорнутої відповіді, або поділяючи учасників на пари чи невеличкі групи, в яких батьки почуватимуться вільніше і де їм легше буде висловити власну точку зору.

·        Доповідь вчителя має бути короткою, оскільки батьки стомилися після робочого дня і їм важко концентрувати увагу.

·        Під час виступу доцільно використовувати наочність, відео, роздатковий матеріал.

·        Розповідаючи про життя класу, можна використовувати фотографії, магнітофонні записи  дітей.

·        Обов’язково слід увести до виступу розважальні ігрові моменти.

·        З метою діагностики сімейного мікроклімату можна провести анкетування.

 

·        Будьте оптимістами! Педагогіка – наука суто оптимістична (втім, як і будь-яка наука; песимістичний лише дилетантизм).

·        Не забувайте найголовнішого: діти істоти парадоксальні, алогічні (дорослі теж).

·        Як спілкуватись з батьками? Так само, як і з дітьми. Декотрі наївні люди радяться з батьками, читають для них лекції тощо. Не робіть таких дурниць.

 

Пам’ятайте: дорослі – це дуже стомлені діти. Виходьте з принципу: не батьки мають виховувати дітей, а навпаки – діти батьків.

·        У взаєминах з адміністрацією: погоджуйтеся абсолютно з усім, що вам радитимуть або наказуватимуть, але робіть лише те, що самі вважаєте за потрібне. І не рвіться до кар’єри. Пам’ятайте: відмінність директора від учителя полягає в тому, що його легко звільнити, а вчителя складно.

 

Не забувайте: в педагогіці вирішальне значення має перша мить входження до класу, перші уроки, перше знайомство з дітьми – все перше.

 

Пам’ятайте:  ваша найголовніша справа – це спілкування з дітьми. Умійте відчувати радість від зустрічі з дитиною. Нудних діти тихо ненавидять.

·        Не тиняйтеся на очах у дітей без діла.

·        Якщо маєте сумнів у тому, як вчинити, краще не поспішайте.

У сумніві – втримуйтесь.

·        Вчіться вітатися з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви кажете просте «здрастуйте», теж можна виховувати.

·        Не бентежтеся через свої помилки. Діти, на відміну від дорослих, завжди прощають нам помилки. Діти дуже поблажливі до дорослих. А крім того, якщо вам не вдалося виховати ваших дітей, значить, їм вдалося виховати вас.

·        Хваліть себе тричі на день: вранці, вдень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання: я – найгеніальніший, найвеличніший, найдосконаліший Педагог, Усім Педагогам Педагог; діти мене слухають, батьки мене поважають, адміністрація мене любить, а вже як я сам себе люблю, це й не передати.

·        Умійте бути лінивим! Недолік багатьох педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але  забувають міркувати.

 

Пам’ятайте: міркувати – ваш найголовніший обов’язок.

·        Умійте залишатися дітьми. Грайте з дітьми, дурійте, скачіть і стрибайте. Сприймайте своє вчительство як продовження дитинства.

·        На помилках учаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не мають боятися припуститися помилки.

·        Давайте дітям можливість максимально виявити свою ініціативу. Учіть учнів самостійно думати і працювати.

·        Творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку.

·        Не у всіх дітей вистачає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не дозволяйте учням не вірити у свої сили.

·        Якщо ваш голос виказує ваше роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції, а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

·        Кожен учень по-своєму сприймає матеріал. Зважайте на це.

·        Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова, а на думки.

·        Добрій пам’яті передує пильна увага.

·        Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.

·        Чогось навчитись можна тільки практикою.

·        Повторювати вивчений матеріал потрібно з інтервалами. Так економніше та ефективніше.

·        Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає мислення.

·        Якщо дитина дивується – вона починає мислити. Нові ідеї – продукт творчої уяви.

·        Зацікавленість – найсильніша мотивація для навчання.

·        Учіть дітей робити записи.

·        Запам’ятовування матеріалу часто-густо залежить від його викладу. Про рівень учителя можна зробити висновок з того, як він уміє висловлюватися.

·        Є два основних мотиви, які формують поведінку людини: отримати винагороду й уникнути покарання. Застосуйте ці мотиви на уроках.

·        Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.

·        Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.

·        Учитель не має говорити без упину. Діти не встигатимуть за його думками.

·        Про те, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого погляду, а з погляду учнів. Особливо ретельно готуйте початок уроку. Часто саме від нього залежить успіх усього заняття.

1.     «Монблан» - педагог над класом, царює в світі знань, мало цікавиться особистістю дитини, взаємостосунками.

2.     «Китайська стіна» - педагог визначає дистанцію між собою і учнями, намагається повідомити інформацію, а не навчити.

3.     «Локатор» - взаємостосунки з дітьми вибіркові, працює або  з сильними, або з слабшими дітьми.

4.     «Робот» - діє на основі задуманої програми, не звертаючи увагу на обставини, які вимагають змін у спілкуванні.

5.     «Я сам» - учитель головний ініціатор педагогічного процесу, присікає всі форми учнівської ініціативи.

6.     «Гамлет» - Характеризується постійними сумнівами.

7.     «Товариш» - переважають дружні стосунки, але, якщо на них будується спілкування, то воно може втратити діловий контекст і набути особистісний зміст.

«Тетерів» - педагог чує тільки себе, зайнятий тільки своїми думками, не завжди відчуває партнера, не направлений на дітей

Заповіді педагогічного спілкування, які необхідно враховувати при спілкуванні з дітьми «групи ризику»

 

Спілкування – найпоширеніша діяльність людини, без якої взагалі неможливо уявити життя, і яка є основою професійної діяльності, особливо педагогічної.

 

Спілкування пов’язане з взаємовідносинами.

 

Взаємовідносини – це специфічний вид відношень людини до людини, в яких є можливість одночасного, або відстроченого відповідного відношення, а спілкування це інформаційна і предметна взаємодія в процесі якої проявляються і формуються міжособистісні взаємовідносини.

1.     Думайте над своїми взаємовідносинами з дітьми, цілеспрямовано їх будуйте.

2.     Виходьте не тільки з завдань навчання, але й виховання.

3.     Орієнтуйте свою мову конкретно на співрозмовника, або групу дітей.

4.     Не будуйте взаємовідносини зверху вниз. Позиція педагога визначається не стільки його статусом, стільки особистими якостями.

5.     Умійте вислухати дитину до кінця.

6.     У випадку конфліктів ви не можете ображатись на дитину.

7.     Намагайтесь визначити психологічну атмосферу в класі. Не соромтесь дізнатись в своїй некомпетентності.

8.     Будьте тактовні, треба вказувати на неправоту, а не на недоліки в характері.

9.     Швидко відновлюйте спілкування, не робіть довгих пауз, односкладові відповіді показують, що спілкування розвивається погано.

10.                       Звертаючись до дитини, говоріть повними реченнями.

Рекомендації педагогам щодо роботи з акцентуйованими підлітками

 

І. Демонстративний тип

-         спочатку підхвалювати, пізніше позитивну поведінку схвалювати поглядом, словом;

-         підкріплювати позитивні зміни у навчанні;

-         систематичні індивідуальні бесіди з підлітком про те, що цінніше зовнішній вигляд чи внутрішній світ;

-         підсилювати акторські якості, залучати до художньої самодіяльності;

 

ІІ. Нестійкий тип

-         повний контроль за поведінкою;

-         праця (посильна) з дорослими, дітьми;

-         заповнення вільного часу;

 

ІІІ. Сенситивний тип

-         ніколи не робити винним несправедливо;

-         не виставляти перед класом;

-         підтримувати;

 

IV. Тривожно-педантичний тип

-         оптимістичний стиль підтримки;

-         не використовувати методи залякування;

-         підтримка, доброзичливе відношення;

 

V. Інтровертований тип

-         грубо не лізти у душу;

-         дуже вміло вивчати внутрішній стан;

-         моральна підтримка;

 

VI. Збудливий тип

-         аналізувати і оцінювати поведінку в процесі і індивідуальної бесіди;

-         створювати домовленість (усну чи письмову);

-         постійно спостерігати за поведінкою, щоб вчасно приглушити деспотизм;

-         залучати до видів діяльності, які дають виходу енергії;

-         контролювати поведінку і обговорювати індивідуально;

 

VII. Астено-невротичний тип

-         індивідуальний підхід;

-         здоровий спосіб життя;

-         увага;

 

VIII. Циклоїдний тип

Цикл І – це піднятий настрій, поведінка при цьому подібна до гіпертимів;

Цикл ІІ – спад настрою, працездатності, апетиту;

-         на грубість відповідає тим же;

-         не треба ламати цикл ІІ, а допомогти;

 

ІХ. Лабільний тип

-         недопустимі грубі слова, зауваження у вигляді гумору;

-         підтримка, комплімент, похвала;

-         доброта, фізичний контакт (рука покладена на плече і т.д.);

 

Х. Гіпертимний тип

-         дати цікаву роботу, доступну для нього;

-         не допускати жорстокості, надмірної вимогливості тому, що і він також поступить до вас;

-         може бути активний помічник вихователя;

-         коли до гіпертима добродушне відношення, то можна з ним встановити дружні стосунки, довіру.